«Ой у лузі червона калина похилилася, чогось наша славна Україна зажурилася»

Якщо ви буквально проспівали цей рядок, вітаємо: вам знайомий гімн Українських січових стрільців. Саме УСС, або «усусуси», готові були й калину підняти, і Україну розвеселити, і відсіч ворогу дати. Зокрема, російському ворогу.

Українські січові стрільці стали першим за два століття українським національним бойовим підрозділом після битви під Полтавою в червні 1709 року. Коли ж на початку 1910-х відчувалося наближення великої війни, розділена поміж імперіями прогресивна молодь почала обговорювати, як діяти. Домовились: якщо Австро-Угорщина та Російська імперія опиняться по два боки фронту, обрати перших. Бо там українське суспільство мало хоч якісь шанси вижити, попри окупаційний характер обох влад.

У серпні 1914 року, з початком Першої світової, сформована напередодні Головна українська рада закликала долучитись до УСС. Тоді серед українців відгукнулися аж 28 тисяч добровольців. Австро-угорське військо дозволило відібрати лише 2500, більшість з яких були геть юнаками. 

УСС відзначились у десятку битв, розбивали і змушували відступати російського ворога.

«Усусуси» всіляко пробували пробудити національний дух. Куди б вони не заходили — там намагались знайти осередок українства. 

Займалися пресою, бо більшість з них були випускниками університетів і гімназій. Просували культуру — і ще раз увійшли в історію своїми популярними й життєствердними стрілецькими піснями. Попри підданість австро-угорській армії, намагалися допомагати місцевим. Вони робили це, бо були на рідній землі — так, окупованій, але з надією на визволення в майбутньому.

Фактично Українські січові стрільці заклали підвалини до відновлення нашої держави. Вони захищали співгромадян у часи, коли російський ворог міг завдати шкоди в найжорстокіших виявах — як і ЗСУ захищають українців сьогодні, у часи вже здобутої за століття незалежності. 

Січові стрільці жадали волі, а тільки воля може здолати тотальне зло.

Історія Українських січових стрільців важлива як доказ: у будь-які часи, за будь-яких обставин українці прагнули свободи й незалежності. А ще воліли рухатися на захід, бо тільки там це прагнення реально було б утілити. Навіть якщо для того потрібно було взяти до рук зброю та платити ціною власного життя в бою.