Головний герой роману Григорій Многогрішний на ходу вистрибує з потяга, що везе його на 25 років заслання в Сибір. Григорій — правнук гетьмана Дем’яна Многогрішного, якого російська влада понад 100 років до того також відправила у заслання. 

Багряний підкреслює спадкоємність волелюбних ідей та історією своїх героїв розповідає власний шлях до Сибіру.  

Багряний, як і багато представників тогочасної інтелігенції, переслідувався радянською владою за патріотичну позицію. Вперше його заарештували у 1932 році. Письменник провів 11 місяців в одиночній камері, а потім був засуджений до трьох років заслання на далекий Схід.

Як і герой роману, Багряний намагався втекти, але, на відміну від нього, невдало. За спробу втечі письменник отримав додатково три роки. 

Уважні люди заперечать: «Виходить, сміливі не завжди мають щастя?».

Насправді доля Багряного доводить, що фраза таки правдива. Під час Другої світової війни він переїхав на Галичину, щоб долучитися до українського підпілля. А в 1945-му емігрував до Німеччини, де й опублікував роман «Тигролови».

Навіть в еміграції Багряний не залишає проблему постійних арештів в Радянському союзі. 1946 року він пише памфлет «Чому я не хочу вертатись до СРСР?». Твір набув великого розголосу і став одним із документів, що змінили ставлення до «переміщених осіб» на Заході.

Терор «совєтів» не припинявся аж до розпаду СРСР. Згідно з архівними матеріалами СБУ, з 1927 до 1990 року в Україні було заарештовано понад 1 млн осіб, з них — 545 000 засуджено та щонайменше 140 000 розстріляно. Найжорстокішою репресивна політика була протягом 1930–1953 років, коли нею керував особисто Йосип Сталін.

Уже в роки незалежності України реабілітовано значну кількість осіб, репресованих комуністичним тоталітарним режимом. 

Однак це далеко не всі постраждалі від репресій.