Фантастичний художній світ Марії Примаченко став яскравим спалахом у мистецтві на тлі чорно-білого XX століття. 

Стиль мисткині настільки впізнавано український, а сюжети — символічні й самобутні, що її картини можна впевнено назвати рупором української народної творчості далеко за межами України.

Одна з найвідоміших українських художниць Марія Примаченко представляє наївне мистецтво. У Всесвітній енциклопедії наївного мистецтва (1984) її ім'я стоїть поруч з усесвітньо відомими представниками цього стилю — французом Анрі Руссо та грузином Ніколо Піросмані. А 2009 рік ЮНЕСКО оголосила роком Марії Примаченко. 

Своїми картинами мисткиня створила унікальний фантастичний світ, зітканий з народної української творчості, поліських міфів і власної багатої уяви. Народні мотиви, орнаменти та традиції художниця осмислювала й інтерпретувала в унікальному художньому стилі. Мовою барв і ліній фіксувала для нащадків час і світ, у якому жила. 

Основними образами у її картинах є декоративні квіти незвичних форм і кольорів, птахи, звірі й інші вигадані істоти — часом зубаті, кількаголові чи багатоногі, з виразними очима тощо. 

Наївні та, на перший погляд, прості картини Марії Примаченко часто розкривали складні та трагічні теми, як-от війна чи трагедія на ЧАЕС, або були алегоріями на сучасне суспільство і процеси в ньому. Так, трагедії в Чорнобилі художниця присвятила серію картин «Атомна війна, будь проклята вона». Говорила мисткиня й про почуття, зокрема кохання.  

На звороті картин Примаченко залишала лаконічні примовки на народний мотив, якими коротко описувала сюжет: «Вовчик. Скільки вовка не годуй, а він все в ліс дивиться», «Лежень ліг під яблунею, щоб яблуко само упало у рот, а воно його у лоб». 

У такий спосіб вона зверталася до нас не тільки через образи, а й словом. 

На життєрадісних картинах художниці бачимо й відгомін війни –– солдатські могили, сцени прощання з рідними, яких проводжають на фронт, букети квітів, що вона присвячувала воїнам. Бо війна торкнулася й родини художниці — у Другій світовій війні загинув її чоловік. 

Та чи могла уявити Марія Примаченко, що війна торкнеться її творчості навіть після смерті? У лютому 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення на територію України, російські війська знищили краєзнавчий музей у рідному селі мисткині на Київщині. На щастя, місцеві мешканці змогли врятувати більшість її картин. 

І чи знала художниця, якою актуальною та близькою серцю кожного українця сьогодні стане картина-присвята «Наша армія, наші хранителі». 

Сьогодні, коли українське військо героїчно захищає нашу землю й народ, а разом з тим і пам'ять про багату культуру та відомих предків.