Український степ — важлива складова нашої культурної спадщини. Два століття тому його природні ресурси нещадно експлуатували колоністи. Але у XIX столітті один з їхніх нащадків вирішив зберегти справжній неораний степ. Так з’явилась «Асканія-Нова». Сьогодні це один із найстаріших біосферних заповідників у Європі й унікальне місце, де збережена флора та фауна дикого степу. 

За 200 кілометрів від Херсона можна побачити тварин мало не з усього світу. Для збереження видів сюди завезли зебр, антилоп гну, буйволів, верблюдів і страусів. 

«Асканія-Нова» постраждала під час німецької окупації, страждає і тепер під час російської. 

Вже півтора року заповідник окуповано російськими військами. Весь цей час українським працівникам вдавалося не йти на співпрацю з загарбниками й опікуватись тваринами. Але нещодавно росіяни призначили власного директора й оголосили заповідник своїм. Що буде з ним далі — невідомо. Втім, Асканія вже переживала великі потрясіння.

Історія «Асканії-Нови» почалась у XIX столітті. Один німецький герцог попросив Ніколая І дозволити йому заснувати колонію на узбережжі Азовського моря. Імператор погодився, і в 1828 році герцог придбав ці землі для розведення мериносових овець за дуже вигідних умов. Володіння отримали назву Асканія-Нова: на честь маєтку Асканія, що колись належав предкам герцога на батьківщині. 

Справи у землевласника йшли не дуже, і врешті-решт землі довелося продати. Новим власником став інший німець — Фрідріх Фейн, чия донька одружилася з Іоганном Ґотлібом Фальцем, і подружжя об'єднало прізвища. До кінця століття Фальц-Фейни стали найбільшими землевласниками півдня. Основний прибуток їм приносило вівчарство.

Змінив ці краї онук Фрідріха Фейна — Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн, який ще з дитинства цікавився зоологією та ботанікою. Наприкінці 1890-х він віддав частину своїх пасовищ під ботсад і зоопарк. Метою Фрідріха Фальц-Фейна було зберегти природу степу та деякі вимираючі види тварин, наприклад, коня Пржевальського з Монголії.

У 1917 році Фрідріха Фальц-Фейна заарештували більшовики, а у 1941-му заповідник розграбували німці. Щоб відновити «Асканію-Нову», знадобилося понад 40 років. Від свого заснування й донині «Асканія-Нова» була не тільки біосферним заповідником, а ще й зоологічним та ботанічним садом і науково-дослідним центром. 

«Асканія-Нова» — один із прикладів того, наскільки різноманітна природа України.

Інші біосферні заповідники — Карпатський, Чорноморський, Дунайський та Чорнобильський — також оберігають власні унікальні ділянки дикої природи. Їх відвідування означає подорож від букових пралісів через дунайські плавні до приморського степу. 

І все це розмаїття — одна з візитівок України та причина боротися з ворогом попри все.